Нове життя індустріальних парків
Версія для друкуВ останній рік в Україні знову ожила тема вільних економічних зон (ВЕЗ), робота яких була підірвана Кабміном Юлії Тимошенко в 2005-06 роках. Про "Нове життя" ВЕЗ заговорили ще у 2009-10 роках, а в липні - 2011 Верховна Рада прийняла в першому читанні законопроект № 8396 "Про індустріальні парки", які стануть розвитком формату ВЕЗ. На самому початку січня проект закону був підготовлений до другого читання.
Експерти вважають, що відродження пільгових механізмів інвестування стане вагомою антикризовою підмогою для країни. Не даремно на своїй підсумковій прес-конференції в кінці минулого року Президент Віктор Янукович зазначив: у 2012 році Україна почне створювати інноваційні господарські кластери, орієнтовані на виробництво сучасної конкурентоспроможної продукції з високою доданою вартістю.
Трохи передісторії
Аналітики нагадують: через 1-1,5 роки після перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах робота ВЕЗ і територій пріоритетного розвитку (ТПР) майже припинилася, хоча пільгові інвестзони діяли в країні ще з 1992-93 років. Тоді керівництво Кабміну звинуватило ВЕЗ і ТПР в корупційності, а "помаранчевий" глава Мінфіну Віктор Пензеник заявляв: діяльність ВЕЗ можна відновити, тільки якщо обнести їх парканом з колючим дротом.
Однак, за словами члена парламентського комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Михайла Чечетова, факти свідчать: такі пільгові території приносили вигоду. За словами депутата, тільки в 1999-2004 роках, під час дії останньої версії закону про ВЕЗ, в країні було створено 11 подібних зон, а на 72 територіях 9 регіонів діяв спеціальний режим інвестдіяльності. "За ті 5 років з усіх іноземних інвестицій у вітчизняну економіку більше 85% прийшло саме в ВЕЗ і ТПР Донецької, Закарпатської, Львівської та Харківської областей, було створено або збережено 85 тис. робочих місць. Тож справа не тільки в такому провідному промисловому регіоні , як Донбас ", - констатує М.Чечетов.
У цілому в рамках пільгових режимів стартувало близько 770 інвестпроектів приблизно на 6,7 млрд дол, у т. ч. в ТПР - 556 проектів, у ВЕЗ - 212. Найбільша частка освоєних інвестицій припадала на обладнання - 5,2 млрд грн. в актуальних цінах (53,1%), пряме поповнення капіталу склало 1,5 млрд грн. (15,3%), сировина та матеріали - 0,87 млрд грн. (8,9%). Наприклад, на базі ВЕЗ "Закарпаття" виникла низка виробництв, які сьогодні відіграють помітну роль на внутрішньому ринку - той же завод "Єврокар", нині одне з найбільших національних автопідприємств. Крім того, додає М.Чечетов, пільгові зони вагомо допомогли постперебудовному підйому українського ГМК.
І продовжує: не всі ВЕЗ працювали однаково. Зокрема, в зони "Азов", "Миколаїв", в ТПР Чернігівської області так і не вдалося залучити стратегічного інвестора. Але загальна картина була позитивною.
Новий формат: "за" і "проти"
І сьогодні є плани повернутися до подібних схем: у вигляді індустріальних парків (ІП), з акцентом саме на промисловій компоненті. За оцінкою одного з авторів законопроекту № 8396, глави Держагентства з інвестицій Владислава Каськіва, ключова мета проекту - підвищити конкурентоспроможність національної промпродукції з урахуванням членства в СОТ. Для цього пропонується звільнити ІП від податків при імпорті високотехнологічного обладнання та матеріалів (не випускаються в Україні) для створення і розвитку нових виробництв. Причому це стосується як керуючих компаній індустріальних парків, так і окремих інвесторів. Для продукції, що ввозиться без мита, ІП можуть відкривати власні ліцензійні митні склади. А ось компенсацію відсотків по кредитах перед другим читанням з тексту прибрали.
В. Каськів нагадує: новий закон покликаний підвести юридичну базу під процеси, що вже йдуть, окільки ІП в країні вже створюються. "Досить навести приклад індустріальних парків "Рогань", "Слобожанщина", "П'ятихатки". Скажімо, в рамках останнього намічено будівництво нового міста, орієнтованого на енергозберігаючі технології, на виготовлення приладів, верстатів, на сільгоспмашинобудування", - уточнює чиновник. А глава Харківської ОДА Михайло Добкін на форумі Investconference in Kyiv 2011 акцентував, що важливим плюс-фактором залучення коштів в ІП стануть державні гарантії.
Крім того, планується створити ІП у Закарпатті, Сумській, Запорізькій, Одеській областях, у Криму. Наприклад, вже створюється ІП на базі відомого шосткінського ВО "Свема". Парки будуть розділені на два типи: "браунфілд" (на базі діючих або занедбаних підприємств) і "грінфілд" (з нуля).
Здавалося б, подібна ініціатива влаштовує всіх: для промисловців є можливість залучити інвестиції при держпідтримці, скористатися пільгами, зміцнити свій бізнес. Не дивно, що законопроект про індустріальні парки лобіюється великими промгруппами та підтримується Кабміном. Однак є й противники: на думку М. Добкіна, це особи та фірми, які контролюють великі земельні угіддя. "Справа в тому, що законопроект № 8396 дозволяє ІП для своїх потреб відчужувати земельні ділянки. А при розвитку формату таких парків це може означати переділ ринку землі в регіонах", - говорить харківський губернатор.
Додамо, що згідно із законопроектом (ст. 11 п. 2) керуюча компанія може передавати отримані ділянки в суборенду учасникам парку без узгодження з місцевими і центральними властями. Начальник головного науково-експертного управління апарату ВР Василь Борденюк бачить в цьому лазівку для маніпуляцій одержуваними землями. Крім того, після зведення на відведеній ділянці обумовленого промоб'єкту учасник ІП може викупити цю ділянку. Подібне, підтверджують аналітики, може привести до активного викупу державних і комунальних земель у Києві та інших великих містах.
Цікаво, що ліквідація ІП можлива тільки після 3 років повної господарської бездіяльності (розділ 9 ст. 39 п. 1), а викуплені землі при цьому повертати не обов'язково. "Більше того, пропонується, щоб частина земельних відносин в ІП регулювалася лише законом про них без посилання на Земельний кодекс, - підкреслює В. Борденюк. - А це означає як мінімум різночитання в трактуваннях".
А як у них?
І все ж економісти сходяться на думці, що пільгові інвестиційні зони - плюс для країни. В. Каськів в цьому зв'язку нагадує, що сьогодні в світі працюють тисячі ВЕЗ: зони спільного підприємництва, особливі економічні райони, "зони зовнішньої торгівлі", промислово-підприємницькі, сервісні зони, території розвитку експорту, технологічні парки, технополіси, вільні митні зони та інші. У всіх цих форматах діють спрощені умови для бізнесу - з метою припливу інвестицій. До речі, зони вільної торгівлі теж вважаються різновидом ВЕЗ (в широкому розумінні цього терміна).
Всі ВЕЗ можна розділити на два основних типи, продовжує секретар парламентського комітету з питань промислової політики і підприємництва Леонід Литвинов. Перший, експортно-виробничий, характерний для "наздоганяючих" економік країн, що розвиваються, особливо групи БРІКС. Другий, науково-технологічний - це технополіси і технопарки в розвинених країнах. Наприклад, в Нідерландах і Німеччині діє приблизно по 50 технополісів, у Великобританії - 25 зон і технопарків, в Японії - близько 20 науково-технічних зон. Нинішній економічний успіх Китаю також пов'язаний з роботою 5 особливих економічних районів, створених в 1980. У 1990 році до цих районів додалося 14 міст зі статусом відкритих приморських територій.
Є такий досвід і в Росії, де впровадження особливих економічних зон (ОЕЗ) почалося в 2005 році з прийняттям спеціального закону. В. Каськів розповідає: в російських ОЕЗ інвестори отримують готову, створену за держрахунок інфраструктуру для бізнесу, що дозволяє знизити витрати на створення нових виробництв. Також учасники отримують митні і податкові пільги, а система "єдиного вікна" спрощує роботу з держорганами. "Подібні елементи зараз вводяться і в Україні, наприклад, єдине вікно з податків та інвестицій", - говорить чиновник.
Притому ОЕЗ поділяються в РФ на промислові, інноваційні, портові та туристичні. У промислових ставка зроблена на випуск автомашин та їх компонентів, будматеріалів, хімпродукції, а також побутової техніки і торгового устаткування. "Докладно розглядати досвід Росії треба у зв'язку з тим, що у нас подібні економічні умови, і досвід росіян цілком застосовний на вітчизняному ринку, - упевнений М. Чечетов. Варто звернути увагу на формат портових і туристичних зон. У нашій країні цілий ряд потужних портів, в яких для залучення інвесторів можна розвивати пільгові економічні режими ". Зазначимо, що за однією ВЕЗ діє і в кожній з 6 областей Білорусі.
Резюмувати все вищевикладене можна словами першого віце-прем'єра, міністра економічного розвитку і торгівлі Андрія Клюєва, сказаними Мінпрому на одній з колегій міністерства: "Ми будемо запускати пільгові інвестиційні режими вже в 2012 році, оскільки це реально допоможе в боротьбі з кризою". Експерти згодні: у новому році світова економіка залишиться нестабільною, тому подібні господарські "бонуси" виявляться для України дуже до речі.
Максим Польовий
Переклад з російської
